Моно мідь — рідке добриво, що містить мідь, рекомендується в першу чергу для позакореневого підживлення зернових та кукурудзи, ріпака, картоплі, плодових дерев, винограду і овочів. Містить органічні комплексоутворюючі агенти для повного і швидкого вбирання міді і стабільності в робочих розчинах. Мідь бере участь, серед іншого, в метаболізмі азоту, тому дане добриво стимулює підвищення кількості та покращення якості зерна. Застосування добрива в інтенсивному вирощуванні зернових на великих площах веде до збільшення врожаю зерна з високим вмістом білка, а також значно підвищує стійкість рослин до грибкових та бактеріальних захворювань.

Склад: вміст поживних речовин: 6,5 % маси, 80 г/л.

Культури: сільськогосподарські культури, плодові дерева і кущі, овочі, декоративні рослини

Норми витрат:

• рекомендована норма добрив при одному зовнішньокореневому підживлені - 1,0-1,5 л/га.
• рекомендована кількість підкормок в період вегетаційного сезону - 1-3 у залежності від виду та стану культури.

Ознаки дефіциту міді

Зернові культури є рослинами-індикаторами на нестачу міді. В них відбувається побіління кінчиків молодого листя і скручування їх з наступним старінням і відмиранням. Спостерігається потворність розвитку колоса. У плодових культур – молоді пагони відмирають, у листя відзначається крайовий хлороз і некроз, різко затримується перехід рослин в генеративну фазу (цвітіння і плодоутворення), листя опадає; кінчики пагонів відмирають і загибаються донизу (спостерігається «в’янення кінчиків» у яблуні). Мідне голодування посилюється при високому вмісті важких металів (Mn, Fe, Zn) в ґрунтовому розчині через антагонізм іонів.

МІДЬ (Cu) входить до складу ферментів, підвищує інтенсивність дихання і фотосинтезу, впливає на білковий і вуглеводний обмін. Головне значення міді – участь в утворенні окисно-відновних ферментів, присутній в активному центрі комплексу метал-білок (без коми біохімічних процесів), сприяє синтезу білка, впливаючи на азотний обмін у рослині. Мідь стимулює синтез вуглеводів, покращує поступлення в рослину азоту і магнію, бере участь в ауксиновому і нуклеїновому обміні, біосинтезі лігніну. Ознаки дефіциту міді: зернові культури є рослинами-індикаторами на нестачу міді. В них відбувається побіління кінчиків молодого листя і скручування їх з наступним старінням і відмиранням. Спостерігається потворність розвитку колоса. У плодових культур – молоді пагони відмирають, у листя відзначається крайовий хлороз і некроз, різко затримується перехід рослин в генеративну фазу (цвітіння і плодоутворення), листя опадає; кінчики пагонів відмирають і загибаються донизу (спостерігається «в’янення кінчиків» у яблуні). Мідне голодування посилюється при високому вмісті важких металів (Mn, Fe, Zn) в ґрунтовому розчині через антагонізм іонів.